Інформаційна довідка про Слобожанську ОТГ


Інформаційна довідка Слобожанської громади

Історична довідка, пам’ятки історії.

Кожна людина має свою неповторну долю, й кожен населений пункт – свою історію. Дуже часто життєві шляхи тісно переплітаються з місцем, де народився, або живеш, адже саме люди освоюють землі, зводять будинки, мріють і втілюють плани в життя.

Слобожанська селищна територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області (далі – Слобожанська ОТГ) утворена рішенням Дніпропетровської обласної ради від 14.08.2015 № 671-33/VI «Про утворення Ювілейної селищної територіальної громади Дніпропетровського району Дніпропетровської області». Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1353-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів» селище міського типу Ювілейне Дніпропетровського району було перейменовано на селище міського типу Слобожанське. До складу Слобожанської ОТГ входять два населених пункти: смт Слобожанське та село Степове. Адміністративний центром громади є селище міського типу Слобожанське.

Отже, історія Слобожанської громади – це поєднання двох історій населених пунктів, смт Слобожанського та села Степове.

Історія смт Слобожанського

За історичними даними на території сучасного смт Слобожанського перші поселення виникли ще у другому тисячолітті нашої ери. В далекому минулому це було місце розташування багатьох кочових народів і племен. Тут знайдені сліди скіфів, сарматів, загадкових антів – людей слов'янського племені. А з утворенням Київської Русі, в ІХ-ХІІ століттях, широкими степами саме тут пролягли шляхи на південь, по яких чумаки їздили в Крим за сіллю. Цілі валки возів Чумацьким Шляхом прямували від Полтави через Царичанку, Чумаки. Вони торували колію, де нині пролягла вулиця Василя Сухомлинського, далі – по вулицях Кислородній, Байкальській – на переправу через р. Самару й далі.

Особлива сторінка нашої історії – це часи боротьби запорізьких козаків за волю. На початку ХVІІ століття на території сучасного смт Слобожанського були зимовники (хутори) козаків із запорізького містечка Старої Самари. Кількість зимівників почала збільшуватися після спорудження тут у 1688 році Богородицької (Усть – Самарської) фортеці, що боронила від татарських нападів. Частина запорожців залишила тоді Стару Самару й остаточно осіла по обидва боки на берегах річки Кільчень.

Після ліквідації Запорізької Січі козаки, втікаючи від утисків, освоювали малозаселені місця й засновували нові поселення – слободи. Так і у 1778 році утворилася слобідка Підгороднє. Походження цієї назви обумовлене тим, що слобода була розташована поблизу губернського міста Катеринослава (під городом). Козацьке населення слободи у 1787 р. було приписане царським урядом до новоствореного Катеринославського козачого війська. А виборні козаки відбували військову службу в Полтавському кінному полку. Після ліквідації у 1796 році Катеринославського війська, частину населення Підгороднього переселено на Кубань, а тих, що залишились, перевели на становище державних селян. Вони одержали земельні наділи. За користування землею селяни сплачували в казну грошові й натуральні податки та виконували різні повинності. Жили селяни із землеробства та скотарства. У січні 1887 року селяни почали викуповувати землю у держави. Пригородній район існував з 1920 по 1959 рік. А у січні 1965 року утворено Дніпропетровський район, який у 2016 році перейменований у Дніпровський.

До 1987 року селище Ювілейне входило до складу Підгородного. Рішенням від 22 червня 1987 року виконавчий комітет Дніпропетровської обласної ради народних депутатів вніс у адміністративно-територіальний устрій окремих районів зміни: в Дніпропетровському районі населений пункт, що відносився раніше до Підгородного, визначили окремим селищем міського типу, утворили в ньому селищну раду й найменували її «Ювілейна», а селищу дати назву Ювілейне. 15 липня 1987 року зібралась перша сесія Ювілейної селищної ради.

Ювілейне (нині Слобожанське) – селище будівничих і меліораторів. Перший житловий будинок по вул. Совхозна (В.Сухомлинського), будинок 40, почали зводити в 1971-му році серед чистого поля на землях радгоспу «Нижньодніпровський», як житлову базу гідромеліораторів Фрунзенської зрошувальної системи. Відтоді вода–один із головних символів Слобожанського, своєю ніжною блакиттю вона прикрашає герб громади, стверджуючи свою життєдайну силу, швидкоплинність часу та позитивну бурхливу енергію. А підприємства ТОВ «Трест «Дніпроводбуд» та Державний регіональний проєктновишукувальний інститут «Дніпродіпроводгосп» (керівники Віктор Капука та Володимир Гринюк) назавжди стали кращими друзями новоутвореної за їх участі громади.

16 років селище існувало як житловий масив м. Підгородного, доки в 1987 році не отримало статус самостійного населеного пункту зі своєю селищною радою і власною назвою. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 22 червня 1987 року змінений адміністративно-територіальний устрій Дніпропетровського (нині Дніпровського) району та визначений окремий населений пункт, що отримав назву–селище Ювілейне. А вже 15 липня відбулось перше засідання новообраного депутатського корпусу Ювілейної селищної ради. Перший селищний голова–Григорій Старишко. Його заступник – Іван Камінський. Вже через три роки жителі громади висловили довіру саме Іванові Миколайовичу стати їх лідером, очолити депутатський корпус і селищну раду. З 1990 року вперше в історії Дніпропетровщини, і, мабуть, усієї України, Іван Камінський з величезним відсотком довіри громади щоразу перемагає на місцевих виборах, і ось вже 30 років є незмінним головою сьогодні вже Слобожанської об’єднаної територіальної громади.

D:\Scan.jpg

Історія с. Степове

Заселення території, на якій зараз розташоване село Степове, почалось в березні 1932 року. В той час на неосвоєних землях, що знаходились поблизу обласних центрів, організовувались підсобні господарства заводів міста з числа їх робітників для задоволення потреб заводчан у продуктах сільськогосподарського виробництва.

В 1932 році для становлення та ведення господарства металургійний завод ім. Г. І. Петровського направив групу робітників в кількості 25 осіб, так було створено відділення №4 підсобного господарства №1 металургійного заводу ім. Г.І. Петровського. Для цих цілей завод отримав 3,5 тис. гектарів землі. Майже вся земля була цілинною.

Та тієї ж весни 1932 року стала земля освоюватись. Зашуміла робота в бригаді польовиків, яка прибула з кіньми і сільгоспінвентарем сюди з центральної садиби підсобного господарства, обробляли землю, орали й сіяли.

Життя господарства помітно поліпшувалося. В 1933 р. металургійний завод ім. Г. І. Петровського виділив 6 тракторів для обробітку землі. В господарстві було вже побудовано 4 бараки, де жили робітники та декілька будівель тваринницької ферми та конюшні.

В 1934 році в господарство прибули перші два комбайни. На той час вже було сформовано чотири тракторних бригади, на тракторах працювали й жінки. В господарстві звели пекарню, млин, місцеву електростанцію. В 1934 році в господарстві відкрився перший фельдшерсько-акушерський пункт.

Так починалась історія підсобного господарства №4 заводу ім. Петровського. Трудівники господарства в передвоєнні роки досягли значних успіхів та результатів в розвитку сільського господарства. Але їх мирна праця була перервана війною, в якій вирішувалася доля всього світу.

На світанку 24 вересня 1941 року, під час масового наступу німецьких військ, десь на відстані 5 км від села (на горі) зав’язався бій з противником, де стояла 273 стрілецька дивізія, яка обороняла переправу, не даючи німцям прорватися через Дніпро. Солдати були оточені. В цьому бою загинуло до 9 тисяч бійців і тільки 600 воїнам вдалося прорватися.

Місцеві жителі після кровопролитного бою знесли понівечені тіла загиблих та поховали їх у ямах, які використовували до війни для заготівлі силосу. Так утворилась братська могила. Настільки нам відомо, там поховано 577 воїнів. На місці поховання було встановлено обеліск (кам’яна брила), а пізніше у 1958 році встановлений пам’ятник «Воїн з вінком» та насипано курган, розмір якого складає 15 соток (має історичну цінність, занесений у Державний реєстр нерухомих пам’яток України (області) за № 5985). Щороку біля пам’ятника загиблим воїнам на День Перемоги громада вшановує пам'ять загиблих.

Місцевість була окупована німецькою армією. Тяжко переживали люди роки німецької окупації, але як кажуть в народі: «Лихе – не вічне». Місцевість була звільнена від окупантів у вересні 1943 року. З радістю зустрічали люди наших солдат-визволителів. Почалась післявоєнна відбудова. Наряду з господарською частиною, приділялась велика увага відновленню освітянської сфери та медицини.

Школа, на диво, вціліла після війни, але стіни були обдерті, вікна побиті, парти обтерті та поламані. Вчились діти читати з різних книжок, які потрапляли до рук. Писали на всяких аркушах паперу. Щоб навчити першокласника писати цифру чи букву, вчителька, при світлі каганця, щоденно креслила окремі аркуші паперу для письма та математики. З настанням морозів діти господарства, погано взуті і одягнені, перестали ходити в школу. Закінчили і перейшли до наступних класів в 1943 – 44 рр. тільки 12 учнів.

Тому й виникла життєва необхідність відкривати школу на території нашого господарства. Але де розмістити школу? Це була проблема, адже стояли одні руїни. Серед руїн тваринницької ферми, була уціліла від пожежі кормокухня свиноферми. Там і розмістили першу повоєнну школу, яку відремонтували протягом літа 1944 року. В 1945 році школу було перенесено в новозбудований барак. Велику матеріальну допомогу надавав завод ім. Петровського, забезпечив школу меблями та виділив кошти на придбання наочних посібників. Так заснувалась школа в господарстві.

Подальший розвиток місцевості припадає на другу половину 40-х років. Інтенсивно піднімалось з руїн господарство. Будувались нові будинки. Гоїлись рани війни… В 1946 році було призначено директором Садиченка Дмитра Миколайовича, який очолював господарство до 1957 року. Запам’ятався він нашим старожилам окрім всього іншого й тим, що зміг заховати кагат картоплі, чим врятував від голодної смерті мешканців свого та сусідніх сіл в голодні часи 1947 року.

У 1958 році нашому господарству надали статус села та присвоїли назву Степове.

Згодом 21.02.1963 р. підсобне господарство заводу ім. Петровського перейменовано в радгосп «Маївка» Дніпропетровського тресту овоче-молочних радгоспів.

Новий етап в історії нашого села розпочався у середині 60-х років 20-го століття. У 1964 році директором радгоспу «Маївка» призначають Малишка Григорія Пилиповича, який працював на цій посаді до 1977 року.

Відчутні були зміни, що відбулися в господарстві за десятиліття. Всі ці роки радгосп був передовим господарством. За ним було закріплено 2638 га землі, де вирощували 56% кормових культур, 13% овочів, 7% картоплі, 20% зернових. Радгосп мав 5 польових і 3 тваринницьких бригади.

Значно зміцнилося тваринництво з другої половини 60-х років. З кожним роком у тваринницькій галузі впроваджувались технології, що надавали змогу полегшити працю робітникам. Колектив молочнотоварної ферми радгоспу входить до числа кращих молочнотоварних ферм району, достроково виконуючи річні плани з надоїв молока. За високі трудові досягнення доярки та овочеводи села були нагороджені орденами та медалями.

У зв’язку з укрупненням господарств у 1977 р. радгосп «Маївка» об’єднують з радгоспом «Кіровський» та надають новоствореному господарству назву КСП «Кіровський», до якого ввійшли землі с. Степного, с. Горянівка і селища Кіровське, з центром у с. Степне. За новоствореним підприємством було закріплено 3981 гектарів землі.

У 1990 р. радгосп «Кіровський» перейменований в Державне орендне підприємство овоче-молочний радгосп «Кіровський», директор Олександр Лозовий.

1 вересня 1993 року відкрила двері новозбудована загальноосвітня школа I-III ступенів, двоповерхова, зі спортивною залою, найбільшою в районі.

У 2000 році в с. Степове проведено розпаювання земель та КСП «Кіровський» припинило своє існування. Зараз на земля господарює 665 одноосібників, 3 фермерських господарства, 8 сільськогосподарських підприємств.

У 2015 році Степнянська сільська рада об’єдналася з Ювілейною селищною радою (згідно прийнятого рішенню Дніпропетровської обласної ради від 14.08.2015р. № 671-33/VI «Про утворення Ювілейної селищної територіальної громади Дніпропетровського району Дніпропетровської області»).

З того часу розпочалась спільна історія Степнянської сільської ради та Ювілейної селищної ради, в складі об’єднаної територіальної громади, яка нині має назву Слобожанська селищна територіальна громада.

Новий небачений донині поштовх розвитку громади дала реформа місцевого самоврядування. Саме завдяки децентралізації стало можливим утворення Слобожанської об’єднаної територіальної громади шляхом об’єднання Ювілейної селищної та Степнянської сільської рад, розташованих на території Дніпровського району Дніпропетровської області. До складу об’єднаної громади ввійшли 2 населених пункти: смт Слобожанське (адміністративний центр громади) і с. Степове.

Першою на Дніпропетровщині наша громада вступила в процес об’єднання, і відтоді слово перша стало часто звучали поряд з назвою Слобожанська ОТГ.

25 жовтня 2015 року відбулись перші вибори в Ювілейній селищній об’єднаній територіальній громаді, головою громади обрано Івана Камінського, на посаду старости с. Степове обрано колишнього голову Степнянської сільської ради – Євгенію Корінну.

Депутатський корпус селищної ради становить 25 депутатів, в тому числі утворено 5 постійних депутатських комісій, склад виконавчого комітету 15 осіб.

Рішенням 4 сесії 7 скликання від 24.12.2015 р. № 58 утворено юридичну особу «Виконавчий комітет Ювілейної селищної ради».

Рішенням 12 сесії депутатів VII скликання № 333 від 21 липня 2016 року змінено найменування юридичної особи орган місцевого самоврядування Ювілейна селищна рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області на орган місцевого самоврядування Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області. Та юридичної особи Виконавчий комітет Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області на Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Завдяки змінам до податкового та бюджетного законодавства, у контексті децентралізації, обсяг власних доходів загального фонду в 2016 році порівняно з 2015 роком зріс у 4,5 рази! І далі з кожним роком постійно збільшувався. Невеликий відрізок часу наочно продемонстрував можливості росту стандартів життя, що підтверджується красномовними цифрами Бюджету 2017 року: середній дохід на одного мешканця об’єднаної громади перевищує 18 500 грн!

На баланс громади передані три загальноосвітні школи, на які відразу ж направляються кошти, і з часом вони набувають сучасного вигляду та забезпечуються всім необхідним наочним і технічним обладнанням. У серпні 2016 року Ювілейна загальноосвітня школа №1 стає КЗ «Навчально-виховний комплекс № 1 «Слобожанська загальноосвітня багатопрофільна школа ІІ-ІІІ ступенів – Центр позашкільної освіти» Слобожанської селищної ради».

У травні 2016 року в громаді відкрито перший в області Центр надання адміністративних послуг, який сьогодні надає вже 202 послуги жителям не тільки нашої громади, а й інших громад.

Першим вагомим здобутком новоутвореної ОТГ став уже в 2016 році збудований «з нуля» вперше за всі роки незалежності України заклад дошкільної освіти «Дивосвіт». ЗМІ назвали дитячий садок символом децентралізації в Україні.

У цьому ж, 2016 році, зареєстроване комунальне підприємство «Керуюча компанія «Перспектива» Слобожанської селищної ради, яке утворилось у результаті трансформації комунального підприємства «ЖЕК -1» та взяло на себе відповідальність за житловий фонд громади.

У 2017 році перший в області Центр безпеки громадян відкритий у селі Степове, його створили за кошти Слобожанської територіальної громади та за сприянням програми DOBRE Агентства США з міжнародного розвитку, USAID, що орієнтована на підтримку децентралізації в Україні. Відтепер центр безпеки оберігає спокій більше ніж 15 тисяч жителів громади. Рятувальники мають можливість реагувати на надзвичайні події та діставатися на місце пригоди за 5-7 хвилин.

У 2017 році в громаді також відкритий соціальний заклад, перший в Україні, комунальний заклад «Милосердя Слобожанської селищної ради», який опікується людьми срібного віку.

У 2018 році збулась давня мрія слобожанців, які ніколи не мали власної бази для тренувань, завершене будівництво великого спортивного комплексу європейського зразка в смт Слобожанському. Побудований комплекс «з нуля»,

всередині спорткомплексу розташовані великий зал для міні-футболу, баскетболу, волейболу, гандболу та тенісу, а також тренажерні зали. Новий спорткомплекс забезпечив активний поштовх заняттям фізичною культурою та розвитку спорту на території громади, яка здавна на районному та обласному рівнях славилась своїми спортивними досягненнями та вагомими перемогами.

У 2019 році вперше за роки незалежної України в центрі Слобожанської об’єднаної громади зведена сучасна багатоповерхівка. Щасливі новосели – 106 родин отримали ключі від власних квартир, це передусім люди, які не одне десятиліття стояли в черзі на житло.

Наприкінці 2019 року в Слобожанській ОТГ розпочали роботу 3 поліцейські офіцери громади. Законність і правопорядок зараз під пильним контролем поліцейських, на яких жителі громади покладають велику надію щодо попередження та зменшення кількості правопорушень.

Особливо знаковою подією для нашої громади стало відкриття Центру громадської активності – «Молодіжного центру «Смарт». Центр - місце, де акумулюються ідеї й задуми, громадські проєкти, молодіжні ініціативи, спрямовані на об’єднання думаючих небайдужих людей нашої громади.

Нового забарвлення набуло культурне життя нашої громади. На території Слобожанської селищної ради здійснюють свою діяльність щодо забезпечення культурно-освітньої роботи та організації дозвілля мешканців громади 4 заклади: КЗ «Слобожанська школа естетичного виховання»; КЗ «Центр культури та дозвілля «Слобожанський»; Будинок культури та бібліотека в с. Степове. Сучасні заклади культури є вільним творчим простором для жителів громади.

Слобожанська громада прагне стати територією з високим рівнем якості життя людей, громадою комфорту й краси. В умовах децентралізації з’явились реальні можливості розвивати інфраструктуру, реалізувати проєкти в сфері житлово-комунального господарства, благоустрою, енергозбереження, освітлення, озеленення. Активно працюють під девізом «Громада комфорту та краси» КП «Керуюча компанія «Перспектива» та КП «Керуюча компанія «Господар».

У 2019 році Слобожанська селищна рада прийняла на баланс КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради та КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради. Медичний заклад забезпечуватиме якісне медичне обслуговування жителів громади й удосконалюватиме медичні послуги згідно основних завдань реформи медичної галузі.

Ще дуже багато планів та завдань стоїть попереду в нашої активної дружньої цілеспрямованої громади. Децентралізація відкрила нам нову сторінку нашої історії, куди ми впишемо ще багато добрих новин, бо є бажання й можливості для успіхів, здобутків і перемог. Ми впевнені, що нам під силу завдання, що чекають нас попереду.

Депутатами Слобожанської селищної ради на 47 сесії VII скликання було прийняте рішення від 18.06.2020 року №2631-47/VII «Про добровільне приєднання до Слобожанської селищної територіальної громади», в якому зазначено «Добровільно приєднати територіальну громаду села Балівка Балівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, територіальну громаду села Партизанське Партизанської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та територіальну громаду села Олександрівка та села Василівка Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Слобожанської селищної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області».

15.07.2020
Інформаційна довідка.docxОригiнал документа
пряма ссилка